Perseverance виявив на тканині скафандрів наддрібний марсіанський пил

Марсохід NASA Perseverance шукає на Марсі сліди давнього життя, але везе з собою й невеликі шматочки матеріалу скафандрів. За 1645 марсіанських діб на поверхні ці зразки дали перші прямі виміри найдрібнішого пилу планети. Дослідження виходить 27 жовтня 2026 року в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), повідомляє Лабораторія реактивного руху NASA (JPL).

Як калібрувальна мішень стала датчиком пилу

Прилад SHERLOC використовує калібрувальну мішень із п'ятьма зразками скафандрових тканин розміром близько 20 × 20 мм, серед них тефлон і вектран. У рентгенівського приладу PIXL своя мішень — зі шматочком тефлону й базальтового скла.

У тефлоні немає елементів, які PIXL «бачить» напряму. Тож будь-який хімічний сигнал від цього зразка дає пил, що на ньому осів. Виходить дотепний спосіб використати обладнання, яке ніколи не задумували як датчик пилу.

Дрібніше, ніж будь-коли вимірювали на Марсі

Попередні місії розрізняли марсіанський пил приблизно до 3 мікрометрів. PIXL знайшов дві дрібніші категорії:

• дрібні частинки — менше 2,5 мкм (людська волосина має товщину близько 70 мкм);
• наддрібні частинки — близько 100 нанометрів.

На тефлоні PIXL і вектрані SHERLOC частинки в середньому мали близько 2 мкм. На базальтовому склі й тефлоновому зразку SHERLOC розміри сягали приблизно 100–300 нм.

Схоже, усе вирішує статична електрика. Пилинки заряджаються, стикаючись у повітрі, а різні матеріали притягують частинки різного розміру. «Великі грудки, марсіанські "пилові кролики", з часом струшуються. А найдрібніші частинки залишаються», — каже провідний автор Скотт ВанБоммел із Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.

Хімічно пил відповідає вже відомому складу, багатому на залізо й сірку. PIXL також виявив підвищений вміст фосфору та ознаки сульфату кальцію.

Чому це важливо для астронавтів

На Землі частинки, менші за 2,5 мкм, проникають глибоко в легені й потрапляють у кров. NASA нагадує, що марсіанський пил містить ще й перхлорати, здатні порушувати роботу щитоподібної залози, та реактивне залізо, яке пошкоджує клітини. Ще екіпажі Apollo переконалися, що місячний пил дряпає візори, зношує шари скафандра й псує ущільнення.

Оскільки на деяких матеріалах пилу збиралося менше, дані допоможуть обрати тканини й покриття для скафандрів і жител. NASA також згадує скафандрові порти (suitports) і двокамерні шлюзи, що не пускають пил у житловий модуль, а також технології очищення від пилу, які вже випробовували на Місяці.

Більше про подорож марсохода — у матеріалі про рекорд пройденої відстані Perseverance. А якщо хочете побачити Марс на власні очі, наш гід із вибору першого телескопа пояснить, на що розраховувати.