Teghaza 001: один із найдавніших марсіанських метеоритів

Рожевуватий камінь, підібраний у Сахарі 2022 року, виявився одним із найдавніших шматків Марса на Землі. У статті, опублікованій 29 жовтня в журналі Science, дослідники, яких фінансує NASA, описують метеорит Teghaza 001 (названий на честь соляної рівнини в Малі, де його знайшли) як зразок кори Червоної планети, що сформувався понад 4,1 млрд років тому.

Чим він особливий

Камінь важить близько 800 г і є одним із приблизно 435 відомих марсіанських метеоритів. За даними NASA, це один із трьох найдавніших, знайдених на Землі. Два інші розповідають вужчу історію: ALH84001 має схожий вік, але майже повністю складається з одного мінералу, а «Чорна красуня» (Black Beauty) утворилася близько 2,1 млрд років тому з дрібних вулканічних уламків.

Натомість Teghaza 001 містить суміш магматичних мінералів, яка фіксує, як кора кристалізувалася з магми, що охолоджувалася, і як згодом її змінила підземна вода. Його мінеральний склад збігається з тим, що орбітальний апарат NASA Mars Reconnaissance Orbiter бачить у сильно кратерованих південних височинах планети. Команда визначила 13 можливих місць походження на Марсі, хоча, як зазначає NASA, точне місце ніхто ніколи не дізнається.

«Це фактично наш перший шматок марсіанської кори з частини Марса, звідки в нас ніколи не було зразків», — каже співавтор Лі Сейпер, нині науковець дослідницького центру NASA Ames. Провідна авторка Ян Лю з Лабораторії реактивного руху NASA (JPL) розповіла, що один із рецензентів назвав камінь «Розетським каменем для Марса».

Як його датували

Дослідники з Університету Нью-Мексико вже підтвердили марсіанське походження за ізотопами кисню; камінь скидався на шерготит — найпоширеніший тип марсіанських метеоритів. Команда Лю знайшла в ньому кристали циркону, ідеальні для точного датування. Співавтор із Caltech Франсуа Тіссо допоміг застосувати розроблений його групою метод рубідій-стронцієвого датування на місці: він аналізує окремі зерна мінералів на фрагменті, меншому за ніготь, замість того щоб розчиняти весь зразок. Так рідкісний матеріал зберігається для майбутніх досліджень.

Результати показали, що породу змінила вода близько 4,1 млрд років тому — отже, сформувалася вона ще раніше. Ізотопи кисню, текстура й хімія вказують на активніший водний цикл на ранньому Марсі. Окрема стаття в Science Advances у червні описала вміст води в метеориті.

Чому це важливо

Доки зразки з Марса не доставлять на Землю, метеорити залишаються єдиними марсіанськими породами, які можна вивчати в земних лабораторіях. Добре датований шматок давніх височин дає науковцям точку відліку для періоду, коли на Марсі ще була вода на поверхні або поблизу неї. Більше про дослідження Марса — у нашому матеріалі про Perseverance і марсіанський пил. Хочете подивитися на планету самі? Наш гайд із вибору першого телескопа пояснює, що можна побачити.